Romans 4

Тож чи не нищимо ми Зако́на вірою? Зо́всім ні, — але зміцнюємо Зако́на. 1

Авраам був ви́правданий з віри

2Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом? 3Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу, та не в Бога. 4Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“. 5А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку. 6А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність. 7Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл: 8„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи. 9Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“ 10Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“. 11Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні! 12І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність, 13і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам. 14Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри. 15Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця. 16Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу. 17Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам, 18як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче. 19Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“ 20І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу, 21і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові, 22і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв. 23Тому й „залічено це йому в праведність“. 24Та не написано за нього одно́го, що залічено йому, 25а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,